Властивості ефірів поділяють на фізичні та хімічні. Загалом їхні хімічні властивості є відносно стабільними, як описано нижче:
Фізичні властивості
Стан і запах: за кімнатної температури газами є лише диметиловий ефір і метилетиловий ефір; більшість ефірів — безбарвні рідини з характерним запахом.
Температури плавлення та кипіння: Оскільки молекули ефіру не можуть утворювати водневі зв’язки, їх температури кипіння набагато нижчі, ніж у спиртів з однаковою кількістю атомів вуглецю, і близькі до температур алканів із подібною молекулярною масою.
Розчинність: легко розчинний в органічних розчинниках. Нижчі прості ефіри мають деяку розчинність у воді, тоді як вищі прості ефіри помірно розчинні. Циклічні прості ефіри, такі як тетрагідрофуран і 1,4-діоксан, завдяки відкритим атомам кисню можуть утворювати водневі зв’язки з водою і повністю змішуються з водою.
Щільність: більшість простих ефірів мають щільність, меншу за воду, і є легкозаймистими рідинами; їх пари можуть утворювати з повітрям вибухові суміші.
Хімічні властивості
Прості ефіри (за винятком циклічних простих ефірів) загалом хімічно інертні, зі стабільністю трохи нижчою, ніж алкани. Вони стійкі до лужних металів, сильних основ, окислювачів і відновників. Вони не реагують з металевим натрієм при кімнатній температурі, тому металевий натрій часто використовують для осушення ефірів, що робить їх придатними як органічні розчинники.
Їх характерні реакції в основному включають:
Утворення ганатних солей: атом кисню в ефірному зв’язку має неподілену пару електронів, яка може діяти як слабка основа для з’єднання з концентрованими сильними кислотами (такими як концентрована сірчана кислота та концентрована соляна кислота) з утворенням ганатних солей, таким чином розчиняючись у концентрованих сильних кислотах. Ця властивість може бути використана для відділення та ідентифікації простих ефірів від алканів/галогеналканів; він також може реагувати з кислотами Льюїса, такими як трифторид бору, трихлорид алюмінію та реактиви Гріньяра з утворенням ганатних солей.
Розрив ефірного зв’язку: в умовах нагрівання прості ефіри можуть реагувати з галогенводневими кислотами, розриваючи ефірний зв’язок з утворенням спирту та галогеналкану; якщо галогенводневої кислоти в надлишку, утворений спирт продовжуватиме реагувати з утворенням двох молекул галогеналкану. Реакційна здатність зазвичай становить HI > HBr > HCl.
Авто-окислення: прості ефіри, такі як діетиловий ефір, при тривалому впливі повітря та світла утворюють не-леткі вибухонебезпечні пероксиди. Залишки перекису під час дистиляції можуть спровокувати вибух. Перед використанням ефірів, що зберігаються протягом тривалого періоду, необхідно перевірити рівень пероксиду; при виявленні позитивного результату ефір необхідно обробити перед застосуванням.
Особливі властивості циклічних простих ефірів: циклічні прості ефіри (такі як епоксиди) виявляють кільцеву деформацію, що робить їх хімічно більш реактивними. Вони можуть проходити-реакції розкриття циклу під кислотним або основним каталізом і реагувати з різними нуклеофілами.